Особливості застосування психокорекційних методів у роботі з проявами емоційного вигорання
DOI:
https://doi.org/10.31499/2617-2100.16.2026.355952Ключові слова:
емоційне вигорання; психокорекційні методи; когнітивно-поведінкова терапія; майндфулнес; стресостійкість; емоційна регуляція; професійне здоров’я; психологічна підтримка.Анотація
У статті розглянуто сучасні підходи до розуміння феномену емоційного вигорання як комплексного психічного стану, що формується під впливом хронічних професійних та особистісних стресорів і проявляється у сфері емоційного виснаження, редукції особистісних досягнень та деперсоналізації. Наголошено, що в умовах воєнного стану в Україні проблема профілактики та подолання вигорання серед педагогів, медичних працівників, психологів і волонтерів набуває особливої актуальності. Метою дослідження є визначення особливостей застосування психокорекційних методів для зниження рівня емоційного вигорання та відновлення психоемоційного ресурсу особистості.
Посилання
Бондаренко О. Ф. Стрес і психологічна стійкість особистості. Київ: Академвидав, 2020. 248 с.
Кочарян А. С., Кочарян І. С. Психотерапевтичні та психокорекційні підходи у подоланні професійного вигорання. Практична психологія та соціальна робота, 2016. № 10. С. 45–53.
Павлюк М. В. Емоційне вигорання у соціальних працівників: психологічні чинники та корекційні програми. Соціальна робота і сучасність, 2017. № 1. С. 55–61
Побірченко Н. С. Особливості емоційного вигорання у педагогів: причини та шляхи профілактики. Психологія і суспільство, 2015. № 2. С. 112–118.
Пєхота О. М. Професійне вигорання як педагогічна проблема. Педагогіка і психологія професійної освіти, 2014. № 2. С. 36–43.
Раєвська Я., Гірник Н. Особливості профілактики професійного вигорання методом арт-терапії. Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, 2024. № 3 (64). С. 12–19. DOI: https://doi.org/10.32689/maup.psych.2024.3.2
Титаренко Т. М. Нариси до соціально-психологічної теорії особистісного життєконструювання: монографія. Київ: Либідь, 2018. 320 с.
Чабан О. С., Сальнікова А. О. Burn out: українські реалії (на прикладах деяких лікарських професій). Психосоматична медицина та загальна практика, 2020. Т. 5, № 2. https://doi.org/10.26766/pmgp.v4i2.203
Awa W. L., Plaumann M., Walter U. Burnout prevention: A review of intervention programs. Patient Education and Counseling, 2010. Vol. 78, № 2. P. 184–190. https://doi.org/10.1016/j.pec.2009.04.008
Beck A. T. Cognitive therapy and the emotional disorders. New York: International Universities Press, 1976. 424 p.
Bruscia K. Defining music therapy. 3rd ed. Gilsum, NH: Barcelona Publishers, 1998. 238 p.
Gross J. J. Emotion regulation: Current status and future prospects. Psychological Inquiry, 2015. Vol. 26, № 1. P. 1–26. https://doi.org/10.1080/1047840X.2014.940781
Haslam S. A., Oakes P. J., Reynolds K. J., Turner J. C. Social identity salience and the emergence of stereotype consensus. Personality and Social Psychology Bulletin, 1999. Vol. 25, № 7. P. 809–818. https://doi.org/10.1177/0146167299025007004
Hobfoll S. E. Conservation of resources: A new attempt at conceptualizing stress. American Psychologist, 1989. Vol. 44, № 3. P. 513–524. https://doi.org/10.1037/0003-066X.44.3.513
Kabat-Zinn J. Full catastrophe living: Using the wisdom of your body and mind to face stress, pain, and illness. New York: Delacorte, 2013. 593 p.
Lazarus R. S., Folkman S. Stress, appraisal, and coping. New York: Springer, 1984. 445 p.
Liebmann M. Art therapy: A handbook. London: Routledge, 2004. 262 p.
Maslach C., Schaufeli W. B., Leiter M. P. Job burnout. Annual Review of Psychology, 2001. Vol. 52. P. 397–422. https://doi.org/10.1146/annurev.psych.52.1.397
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Положення про авторські права Creative Commons
1. Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ з затримкою
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
