Активація особистісних ресурсів персоналу як психологічна проблема
DOI:
https://doi.org/10.31499/2617-2100.13.2024.315042Ключові слова:
психологічні механізми; військовий керівник; особистісний ресурс; персонал; ресурсний підхід; управління особовим складом.Анотація
Стаття присвячена теоретичному обгрунтуванню психологічних механізмів активації військовим керівником особистісного ресурсу персоналу. Зазначається, що система військового управління сьогодні стикається із великими труднощами у реалізації ресурсного підходу в управлінні особовим складом. Зміст раціоналістичної стратегії управління виявляється у функціональній редукції суб'єктності будь-якого і кожного учасника спільної діяльності. Особливо інтенсивно проявляються негативні властивості цієї моделі менеджменту в умовах інтенсифікації управлінського впливу за усією вертикаллю влади. У зв`язку з цим активація особистісних ресурсів персоналу є найважливішим завданням психології військового управління. Для його розв'язання у межах управлінського сприяння особовому складу в активації особистісного ресурсу створено такі передумови: розроблено багаторівневий аналіз управлінської діяльності як діяльності суб'єкт-суб'єктного типу, показано її метадіяльнісний характер, роль і значення комунікативних засобів у її реалізації; виявлено результативні ефекти застосування військовим керівником різних стратегій управління (директивної, програмно-цільової, цілеутворювальної).
Посилання
Морально-психологічні засади управлінської діяльності: навч.-метод. матеріали / Н.О. Алюшина, Т.В. Новаченко. К.: НАДУ, 2013. 60 с.
Психологія управління в організації: навчальний посібник / М.Д. Прищак, О.Й. Лесько. Вінниця, 2016. 150 с.
Дергачова В.В., Зимогляд А.С., Коржов Є.О. Управління ресурсним забезпеченням діяльності підприємства. Актуальні проблеми економіки та управління: збірник наукових праць молодих учених. Випуск 12. Київ: Факультет менеджменту та маркетингу, НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського», 2018.
Психологія професійної діяльності офіцера / Кремень В.Г., Костицький М.В., Максименко С.Д., Сафін О.Д. / Підручник. Хмельницький: вид-во АПВУ, 1999. 436 с.
Сафін О.Д. Психологія управлінської діяльності командира: Навчальний посібник. Хмельницький: Академія ПВУ, 1997. 149 с.
Троценко Н.Є. Ресурсне забезпечення спеціалістів соціальної сфери. Педагогічний альманах: збірник наукових статей. Херсон: РІПО, 2009. С.199–202.
Улько Н. Розвиток внутрішньої ресурсності особистості як умова подолання кризових станів у дорослому віці. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки. Випуск 11 (56), 2020. С.104–118. DOI: https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series12.2020.11(56).10
Штепа О.С. Теоретичний аналіз ресурсного стану особистості. Вісник Харківського національного університету. Серія «Психологія». № 1121, 2014. С. 51–56.
Afisi Oseni Karl Popper’s Social Engineering: Piecemeal or ‘Many-Pieces-at-Once’? 2021. DOI:10.1007/978-3-030-74214-0_3.
Alvesson M. Understanding Organizational Culture. By: Publisher: SAGE Publications Ltd. Publication year, 2002. 214 p.
Körner Lorena, Kortsch Timo, Rieder Kerstin, Rigotti Thomas. Evaluation of two study demands-resources-based interventions: a randomized controlled trial. Frontiers in Psychology, 2024. DOI:15.10.3389/fpsyg.2024.1368267
Maslow A.H. Motivation and Personality (2nd ed.). New York: Harper & Row, 1970. 394 p.
Mazai L. The Modern Problem of Inner Personal Resource Provision for Professional Development of Future Psychologists: Motivational Aspect. ATSK Journal of Psychology, 2021. Vol. 2, Issue 2, Article 2, P. 11–17. DOI: http://dx.doi.org/10.55032/ATSKj.psychol.2021.2202
Rogers C.R. Client-centered therapy: it current practice, implications and theory. Constable, 1951. 560 p.
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Положення про авторські права Creative Commons
1. Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ з затримкою
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
